Мало щось я поїздив..... тра надолужити.

Дивлюсь на Вкраїну та думку гадаю. Чому ми у жопі (вибачте на слові)? Ніби і нарід файний, і трудитися любимо. І земля є, і навіть хвермери (то по уеропейськи так землеробів називають). І енергетика потужна є (осьо до Нетішинської АЕС 40 км, а до Кузнецьовської АЕС - 80 км). А керують, вибачте, засранці. Може через те, що населення забагато? Якби було менше, то кожен би кожного знав, айбо навіть родичем був. А засранців, злодюжок, брехуняток серед знайомих, та й навіть родичів, уже не полюбиш. А так виходить, що владні персонки у нас такі собі ехвімерні, ніхто їх морда-в-морду не зна, родичами вони нікому не приходяться, як оті варяги, котрих на княжування запросили. Тільки тих здихатися мечем та повстанням можна було, а ці вже як засіли - так і чубляться, айле з влади не йдуть. І шо з ними той народ має робити - холєра його зна.
Я осе думаю. Шо робити? Їхати до Кийова - та ну його до дупи, вже були, знаємо, холєру на геморой міняти. Я б си відокремив у Волинь, айле Луцьк захоче столицею, а в них навіть бовлінгу файного не є. А мо' й було б файно, айле ж хто дасть? Втікати до закордонів? А куди? До братів поляків? Та вони й самі десь попід дупкою... До братів чехів? Йой, та ми їм тра? До братнього кубинського народу? Ги, далекувато, та й клімат затеплий, за рік-другий за снігом завиємо.

Ото сидиш та й ріпу чешеш.

Мо' то купити зброю? Або краще дві?

Грузія, ми з тобою.

Написав у Вахтанга Кіпіані ( vaxo) невеличке повідомлення про варіант розвитку України, перечитав, та й вирішив ще й собі його закинути.

"Як на мене, ліпше Станіславську, Чернівецьку, Львівську, Тернопільську, Волинську та Рівненську області відділити в Істинно Українські Землі (True Ukrainian Lands, міжнародний інет-домен .TUL) з президентською формою правління з надзвичайними повноваженнями та люстраційними судами. В Закарпатській області створити Русинську автономію з повним підпорядкуванням ІУЗ. Ввести вільне носіння зброї та конституційно закріпити право на самооборону незалежно від від наслідків для нападника. Приєднати ІУЗ до ЄС і ввести візовий режим з Новою Малоросією. За два роки перевести все газове обладнання на електроживлення, бо ,слава Ілюватару, матимемо дві атомних станції. Ввести земельний кадастр та обов"язкове подання довідки про прибутки та ВИДАТКИ для кожного громадянина з подальшим оприлюдненням в базі данних в інтернеті (звісно з анонімністю для пересічних громадян, та відкритістю для громадян при владі та їх родичів любої дальності). Голосування проводити за біометричними паспортами, незалежно від прописки та дільниці. Повернути статус ядерної держави, технології всі є, питання в 1-2 роках технологічного переобладнання існуючих засобів доставки (ракети малої та середньої дальності), матеріали брати з переробки палива на атомних станціях. З часом інкапсулювати на автономних правах Молдову (якщо до того часу це не встигнуть зробити румуни) та створити морську федерацію з відновленою Грузією. Це так, основне..." (с) моє

Здавали вчора білд, чорта два здали. Сиділи до половини третьої ночі. Сьогодні будемо доздавати. Дуже сподіваюся, що не затримаємося знову, а якщо затримаємося - то ненадовго, не довше сьомої. Хлопці не встигають, купа роботи. Бігаю, як миша перед родами, роздаю задачі, які важко виконати вчасно, по плану. Холєра.
Але саме цікаве ось що. Взагалі, ще з шкільних часів, мені категорично легше виконувати любу роботу, якщо на фоні грає музика, бажано голосно, але не до повної глухоти. Без музики мої потуги щось створити натикаються на стінку повної відсутності натхнення та втрату логічного розуміння творимого. В критичних ситуаціях вмикається одна пісня, яка максимально на той момент пинає мою творчість та крутиться по колу. Для прикладу, останні дві дипломні ночі (йой, сім років тому) пройшли під "Zdob si zdub" та їхній кавер "Відєлі ночь, гулялі всю ночь". Вчора ж (чи то пак в ніч з вчора на сьогодні) я сидів на фонтані. Власне не так, ліпше "на Фонтані". Той, хто бачив цей неоднозначно-філософський та не кожному зрозумілий фільм, повинен погодитись, що саундтрек там, як кажуть брати наші меньші, "outstanding & awesome". Передостанній трек з OST (Official Sound Track) грав по колу з 16-00 вечора в загальному десять з половиною (10,5) годин. Якщо взяти в лапи калькулятор, то вийде, що він був прослуханий близько сімдесяти п'яти (75) разів. І саме дивне, що й зараз він до сих пір лунає в навушниках...
Невже дійсно, лише смерть - це дорога до благоговіння?

На УП з"явилася стаття про громадське суспільство. Багато води та баянної музики, але є одна теза, котру варто прочитати:

"Будь-яка поважна держава існує багато в чому завдяки силовим інститутам. Однією із таких інституцій є армія. Це теоретично. Практично українською армією можна знехтувати. Її не боїться ніхто. Ні кубанські козачки, котрі із лопатами навперейми наступали на Тузлу. Ні молдавські самогонники. Ні уламок чужоземного флоту, що більмом стирчить в одній із бухт одного українського міста.
Скажіть уголос (після двократної Новобогданівки), що наша армія – гарант безпеки держави, і вас засміють навіть діти. Звичайно ж, на параді вам продемонструють декілька старих танків та ракет.
Але краще б на той парад не ходити. Бо спостерігати, як антикваріат, що роками припадає пилом в ангарах, борознує київське небо вище людських сил. Треба молитися, аби під час зразково-показового польоту жоден із небесних тихоходів не гепнувся на Хрещатик.
І задля того, аби ми були впевненими за долю дітей та онуків, ми зобов’язані захистити країну за будь-яку ціну. За будь-яку ціну!
А позаяк захищати цю країну, нажаль, практично нікому, а погрози на адресу України останнім часом лунають усе частіше, то вихід вбачається лише один: при всьому негативному ставленні до зброї, її все ж таки потрібно роздати людям."

Власне, ставлення до зброї маю цілком позитивне (на відміну від автора). І чекаю - не дочекаюся, допоки наші браві дармої...., ой панове, перепрошую, обрані народом депутати, не приймуть закон про зброю. Звісно, можна купити напівавтоматичний карабін та тримати його в сейфі, але якось з короткострільним нарізним почуваєш себе впевненіше.
P.S. В кого є час читати статтю - її можна знайти на Укрправді.

Цікаве статейко для "вєликарусских шавинистаф". Та й землякам не завадить почитати, бо та сама хірня і у нас робиться. На жаль...

Старого козарлюгу дістали вороги: то посіви витопчуть, то баштан обнесуть, то коней покрадуть, то пасіку розклочать. От він і попрохав іноземця, що випадково заблукав до села, віддухопелити його самого. Іноземець здивувався, але прохання виконав старанно.
А козарлюга, вмившись кривавою юшкою, обтерся, скочив на коня та й порубав усіх ворогів. А коли іноземець запитав, навіщо ж треба було спочатку лупцювати старого, той відповів: "Ми українці-гречкосії, - люди мирні, нас надміру не діставай, і ми нікого не зачепимо..." (с) народне

Ненавиджу львівські трамваї, ненавиджу львівські маршрутки, ненавиджу бардак в транспортній системі великого міста. Наскільки в Рівному простіше, а в Празі пунктуальніше - не порівняти.
Спізнився на автобус, на поїзд, і ледве не спізнився на приміську електричку. Якби ще й на неї спізнився - ночував би на вокзалі. Слава Богу заночував у дівчининих родичів. Мабуть я їм вже набрид, другий раз як сніг на голову.
Ще ненавиджу моральних педерастів в електричках, що змагаються " у каво мабіла громчє играєт шансон і пааапсу". "Повбивав би" (с)

Точніше не біля дубу, а десь у славетному місті Лева, холодному і дощовому... І нема там мене, щоб її зігрів. Спілкується з Лосями та іншими розумними потворками, підробляє на півставки анонімусом в моєму ЖЖ та й спить зрання, коли я вже йду на роботу... Друга зміна - то таки добре. Ще й відмовляється взяти мене до оспіваного класиками української пісні Гадюкіними "файного міста" Тернополя. Нічого, я ще помщуся :)

Не можу не процитувати вираз одного з наших східних сусідів, з котрим я, що дуже дивно, погоджуюсь:

"Годами жить в стране, при этом не уважать ее культуру и традиции, не желать учить язык и требовать к себе «особого отношения» – это и есть типичное великодержавное хамство, которое ничего, кроме порицания, не заслуживает." (с) http://bjorks.livejournal.com/42669.html

Моє ЖЖ прозябає, такий облом щосі писати... Якщо хто це буде читати, майте на увазі, я - бридка лінива потвора, маю той аккаунт лише для цілей комусь в інше ЖЖ нагадити...
Цьом, peace і усьо таке ;)

Ну вот.....

Пол: M   Возраст:26	1-10 A: 3 B: 10 C: 8 E: 5 F: 2 G: 3 H: 6 I: 6 L: 6 M: 6 N: 6 Q: 5 Q1:9 Q2:6 Q3:7 Q4:4
ОСНОВНАЯ ИНТЕPПPЕТАЦИЯ: ПЕРВИЧНЫЕ ФАКТОРЫ (постоянно проявляющиеся): Шизотимия: кpитичный, эмоционально сух,скpытен,обособлен, холоден. Высокий IQ: сообразительный, обучаем, интеллектуальный. Высокая эго-сила:эмоционально зрелый, рассудительный, выдержанный. Англоман: склонен к самоанализу, серьезный, остоpожный, сдерживает эмоции. Низкая суперэго-сила: недостаточно усвоены общепpинятые моpальные ноpмы. Pадикализм: экспериментатор, аналитик, свободномыслящий. ЛАТЕНТНЫЕ ФАКТОРЫ (имеющие тенденцию к проявлению): Высокое самомнение: точный, волевой, действует по плану, контpолиpуется. Низкая эрго-напряженность:флегматичный, pасслабленный, удовлетворенный. ВТОРИЧНЫЕ ФАКТОРЫ (интегративные свойства): Низкая общая тревожность. Спокойный, оптимистичный, жизнерадостный. Интроверт. Направленность на свой внутренний мир. Сдержан. Независимый. Самоопределяемый, критичный, оказывает влияние на других.
ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ: ИНТЕЛЛЕКТ: ВЫСОКИЙ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ. СПОСОБЕН К ТВОРЧЕСКОЙ РАБОТЕ ЭМОЦИИ: СРЕДНИЙ УРОВЕНЬ СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТИ. ВОЗМОЖНЫ ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ СРЫВЫ ВОЛЯ: ХОРОШО РАЗВИТАЯ СИЛА ВОЛИ. ЦЕЛЕУСТРЕМЛЕН, НАСТОЙЧИВ МОРАЛЬ: МОРАЛЬНЫЕ НОРМЫ УСВОЕНЫ ДОСТАТОЧНО ХОРОШО ЛИДЕРСТВО: МОЖЕТ БЫТЬ ЛИДЕРОМ, НО В ОСНОВНОМ ФОРМАЛЬНЫМ ИЛИ НЕЭФФЕКТИВНЫМ ОБЩЕНИЕ: СЛАБО КОММУНИКАТИВЕН. ОБЩЕНИЕ СУГУБО ИЗБИРАТЕЛЬНОЕ СТИЛЬ РАБОТЫ И ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТИ: СКЛОНЕН К НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ РАБОТЕ. МОТИВАЦИЯ: ХОРОШО РАЗВИТАЯ МОТИВАЦИЯ. СТРЕМИТСЯ УЛУЧШИТЬ СОЦИАЛЬНЫЙ СТАТУС
КЛИНИЧЕСКАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ: КЛИНИЧЕСКИЕ ШКАЛЫ В ПРЕДЕЛАХ НОРМЫ
Гендерные профили опросника Кеттелла 16-PF+ Протестируй себя